Хвороби винограду
Розпізнаємо хвороби винограду за фото
Сьогодні розглянемо хвороби винограду - фото і чим лікувати. Поради досвідчених садівників у цьому питанні завжди особливо цінуються виноградарями. На жаль, не всі хвороби винограду можна вилікувати. Деякі з них не піддаються дії жодного з відомих і безпечних для людини засобів. Добре піддаються лікуванню майже всі грибкові хвороби, а ось врятувати виноград від бактеріальних і вірусних інфекцій практично неможливо.
№1 Мілдью
Найнебезпечніша в дощові роки. Найбільшої шкоди врожаю завдає під час цвітіння, вражаючи грона. Менш явний збиток - у другій половині літа, коли обсипається листя (втрата врожаю майбутнього року). Висока температура і суха погода здатні самі по собі зупинити подальший розвиток мілдью, але, як правило, вже пізно - врожай зіпсований. Від цього грибкового ураження допоможе обприскування такими препаратами: Ридомил Голд, Стробитек, Ацидан, Квадрис, Тиорос, хлорокись міді, бордоська рідина.
Важливими є профілактичні обробки: за появи трьох-п'яти листків на пагонах, по бутонах (перед цвітінням) і по зав'язі, коли вони досягають розміру дрібного гороху.
Якщо підбирати високостійкі до мілдью сорти: Плевен, Захват, Алекса, Кеша, Талісман, Вікторія та інші - можна обмежитися одним-двома обприскуваннями.
№2 Повстяний кліщ (або виноградний зудень)
Сам по собі шкоди приносить мало. Головне - не піддаватися на провокації і не обривати уражене листя. Обприскування колоїдною сіркою, Тиоросом, Вертимеком або Тиовит Джетом декоративний вигляд їй не повернути, але кліщ загине...
Боротися з ним бажано, бо кліщ може поширювати вірусні хвороби. Цікаво, що цей шкідник полюбляє сорти сімейства Восторга, які стійкі до хвороб і рідко обробляються хімпрепаратами.
№3 Філоксера
По суті - це коренева попелиця винограду. Найнебезпечніший шкідник цієї культури. Єдиний спосіб боротьби, якщо вона з'явилася на ділянці, - розкорчувати кущі в радіусі 30 метрів і не садити в цьому місці виноград 10-15 років. Або переходьте на щеплені кущі.
Проте краще не допускати появи шкідника на ділянці. Для цього нові живці або саджанці обов'язково вимочують кілька годин у ємності з добавкою Децису або Фуфанону і тільки після цього висаджують на постійне місце.
Обприскування у фазі трьох-п'яти листків на пагонах здатне знищити 100% шкідників і запобігти зараженню. Видалення поверхневого (росяного) коріння теж дає певні шанси на те, що шкідник не зможе прижитися на вашій ділянці. І ще - філоксера не живе на піщаних ґрунтах.
№4 Антракноз
Це хвороба ослаблених рослин, яка часто з'являється на кущах, пошкоджених градом. Боротьба з нею в ті самі строки і тими самими препаратами, що і з мілдью: Антракол, Купроксат, Чемпіон, Блу-бордо, Ридомил Голд, Стробитек, Ацидан, Квадрис, Тиорос, Ордан…
№5 Оїдіум
Оїдіум - друга за небезпекою хвороба після мілдью. Його часто плутають зі звичайним розтріскуванням ягід через сортові особливості або велику кількість вологи. Якщо під час розтріскування оголюється насіння, значить це оїдіум. Проти оїдіуму свій асортимент фунгіцидів: Стробитек, Ацидан, Квадрис, Тиорос, Фалькон, Фундазол, Топаз, …
Надаю консультації по профілактиці та лікуванню хвороб винограду, рекомендую та продаю засоби захисту рослин.
Надішліть якісні фотографії з ознаками хвороби на Viber чи WhatsApp 0503781456 або на електронну пошту 774422@ukr.net
та вкажіть зворотню адресу для відповіді.
Вартість консультації 50 грн.
Ще знайшов інформацію по хворобам та методам боротьби з ними:
ОСНОВНІ ХВОРОБИ І ШКІДНИКИ ВИНОГРАДУ ТА МЕТОДИ БОРОТЬБИ З НИМИ
Захист винограду від шкідників і хвороб
Виноградні рослини ушкоджуються численними шкідниками, вірусними, бактеріальними та грибними хворобами. Вони часто потерпають від несприятливих ґрунтових і погодних умов. Щорічні втрати врожаю винограду становлять близько 30 %, а за несвоєчасного або неякісного проведення захисних заходів вони сягають понад 50 %. Для збереження врожаю винограду від шкідливих організмів необхідно застосовувати систему агротехнічних і хімічних заходів, максимально використовуючи природні фактори регулювання їхнього обсягу та шкодочинності.
Хвороби винограду поділяються на інфекційні та не інфекційні, а з інфекційних хвороб найшкідливіші - це мілдью, оїдіум, антракноз, сіра і біла гнилі.
Антракноз винограду
Антракноз винограду - грибне захворювання. Вражає листя, пагони, суцвіття, ягоди. Широко поширене в країнах Європи, Азії, Америки та в Австралії. Здебільшого розвивається в районах із теплим і вологим кліматом (Середня Азія і Закавказзя), у зоні вологих субтропіків Чорноморського узбережжя Кавказу, у Молдові, на Україні.
Збудник - Gloeosporium ampelophagum Sacc. Зимує на уражених органах винограду і довго зберігається (до 5 років) у вигляді міцелію, пікнід і склероціїв. За сезон дає до 30 поколінь спор. Випадання опадів навесні спричиняє раннє ураження молодого листя і пагонів винограду, які тільки починають розвиватися.
Ознаки захворювання. На листках з'являються бурі плями, оточені темно-білою облямівкою, які часто зливаються. У місцях плям тканина відмирає. На виноградних пагонах утворюються вдавлені коричнево-бурі, а потім рожево-сірі овальні плями з темною облямівкою, які нерідко захоплюють цілі міжвузля. Пізніше тканина розтріскується, утворюючи глибокі виразки. Пагони часто надламуються і всихають. Подібні симптоми проявляються на гребенях, черешках листя. Уражені суцвіття набувають коричневого кольору і всихають. На ягодах утворюються бурі або сірі втиснуті вдавлені незграбні та округлі плями з темною облямівкою. Сильне поширення і спалах хвороби на виноградниках спостерігаються в дощову погоду. Антракноз завдає великої шкоди виноградарству.
Методи боротьби: впровадження стійких до антракнозу винограду сортів, своєчасні обробки контактними і системними фунгіцидами. Терміни проведення обробок ті самі, що й проти мілдью.
Препарати: Антракол, Акробат, Бордоська суміш, Купросат, Ридоміл, Танос, Хорус.
Мілдью, несправжня борошниста роса
Мілдью (несправжня борошниста роса) - найпоширеніше і найшкідливіше захворювання винограду. Вражає всі зелені органи рослини (листя, ягоди, пагони). Хвороба викликається грибом Plasmopara viticola Berl. et Toni. Завезена 1878 р. з Північної Америки на південь Франції, далі поширилася на всі виноградники європейських країн. В Україні поширена повсюдно. Ступінь розвитку хвороби і заподіяна шкода в різних зонах виноградарства і в різні роки неоднакові: найбільш шкідливе захворювання за високої вологості повітря (часті дощі, роси, субтропічні зони).
Ознаки захворювання. Перша ознака - поява влітку на верхній частині молодих і на дорослому, але ще зростаючому листі так званої маслянистої плями округлої форми будь-яких розмірів. У вологу погоду з нижнього боку на плямі утворюється білий борошнистий наліт. Поступово на тканині плями виникають некрози (відмирання клітин), які охоплюють все більшу частину; уражена тканина спочатку жовтіє, потім пляма може стати червонувато-бурою, з яскраво вираженими процесами відмирання і засихання. Сильно уражене листя опадає; зелені пагони можуть бути без листя. Після первинної появи на листках хвороба може перейти і на суцвіття (або грона), що дуже небезпечно для врожаю. Генеративні органи винограду зазвичай більш сприйнятливі до мілдью, ніж листя. На суцвіттях (або гронах) мілдью вражає гребінь, на якому з'являються видовжені плями інтенсивно зеленого кольору, начебто просочені водою. Тканина плями пізніше відмирає, це порушує нормальний сокорух і викликає всихання частини суцвіття (грона). Якщо міцелій проник у квітконіжки (плодоніжки) і квітки (зав'язі, молоді ягоди), то суцвіття (гроно із зав'язями ягід) вкривається білим нальотом спороношення гриба, а потім бутони й квітки засихають і обсипаються. Оптимальна тепмпература розвитку хвороби 20-25°С і висока вологість. За сезон може розвиватися до 16 генерацій збудника хвороби.
Методи боротьби. Вирощування комплексно стійких сортів, мульчування ґрунту під кущем, своєчасне внесення калійно-фосфорних добрив, видалення пасинків і профілактичні обробки контактними та системними фунгіцидами.
Приблизні терміни обробок: перша проводиться, коли молоді пагони виросли на довжину 15-20 см, друга обробка проводиться перед цвітінням, третя після цвітіння, коли ягода досягне розміру горошини.
Препарати: Антракол, Бордоська суміш, Купроксат, Ридоміл, Стробі, Танос, Хорус, Хлорокис міді.
Оїдіум (борошниста роса)
Оїдіум (борошниста роса) - поряд із несправжньою борошнистою росою збудник справжньої борошнистої роси, званої також оїдіумом, завдає найбільшої шкоди виноградарству. Хвороба викликається грибом Uncinula necator Burril. Була завезена з Північної Америки.
Ознаки захворювання. Невдовзі після початку росту пагонів винограду можна знайти серед них такі, що відстають у рості, їхнє листя має кучерявий вигляд, і воно вкрите повністю або частково сірувато-білим пилом. З червня цей сірувато-білий наліт частіше помітний на верхньому і нижньому боках листя. Усі суцвіття і грона винограду та верхівки пагонів можуть виглядати, наче обсипані золою або борошном. Уражені суцвіття відмирають. Заражені ягоди висихають, а ягоди розміром з горошину лопаються і руйнуються цвілевими грибами або висихають у суху погоду. Оїдіум завдає великої шкоди, насамперед унаслідок знищення грон винограду. Інкубаційний період, тобто час від осідання конідій до появи грибного нальоту, становить залежно від температури 7-14 днів. Конідії проростають за температури вище 5 °С, але найкраще за 25-35 °С. Гриб з'являється здебільшого за помірно-теплої та сирої погоди, але може також швидко поширюватися і в періоди з низькою вологістю. Погано вентильовані місця розташування, а також грона всередині сильнооблистяних кущів винограду особливо схильні до ураження.
Методи боротьби. Агротехнічні прийоми, що сприяють провітрюванню кущів (підв'язування пагонів, пасинкування, обламування пагонів, боротьба з бур'янами). Терміни проведення обробок ті самі, що і проти мілдью.
Препарати: Танос, Стробі, Хорус, Тіовіт, Топаз.
Сіра гниль
Сіра гниль - це єдиний паразит виноградного куща, що супроводжує його впродовж усього року там, де виникають сприятливі умови для зараження і розвитку. Уражаються всі зелені частини куща й однорічна деревина. Гриб небезпечний при проведенні щеплень, тому що поряд із заготовленими живцями він вражає також і місця щеплення. Він селиться на пагонах, що починають ріст, і може викликати сильне випадання вже під час стратифікації, а пізніше також і в розпліднику.
Ознаки захворювання. На виноградниках сіра гниль у холодну і сиру весняну погоду покриває нальотом вічка, що розпускаються, і молоді пагони. У погано вентильованих насадженнях, за вологої погоди утворюється сірий наліт, що вкриває всі частини грона винограду, який порошить при дотику. Часто все гроно перетворюється на непривабливу, кашоподібну грудку. У суху погоду розвиток гриба обмежується першими, ураженими ним ягодами, які потім зморщуються. Одностороннє удобрення азотом підвищує сприйнятливість кущів до хвороби. При настанні сухої погоди весняна інфекція майже завжди припиняється. Уражені суцвіття винограду або їхні частини відмирають, буріють і всихають у суху погоду, нагадуючи ознаки паралічу гребенів. У виноградарстві сіра гниль особливо небезпечна як збудник гнилі ягід і гребенів. За раннього зараження грон важливим є те, що цей гриб вражає насамперед місця поранень або ослаблені частини куща винограду.
Методи боротьби. У принципі не відрізняються від методів боротьби з мілдью та оїдіумом. Своєчасна обробка рослин фунгіцидами запобігає розвитку хвороб.
Черная плямистість
Чорна плямистість (фомопсис, ескоріоз, відмирання пагонів). Збудник хвороби - вищий гриб із класу Дейтероміцети.
Найбільш шкідливе захворювання в зонах виноградарства з підвищеною вологістю повітря. Вражає всі зелені органи та здерев'янілі частини кущів.
Ознаки захворювання. На здерев'янілих однорічних пагонах і багаторічній деревині захворювання спричиняє знебарвлення кори, плями з'являються, як правило, на перших 6-7 міжвузлях, а за сильного розвитку захворювання проявляється на плодових ланках, рукавах і штамбах. На вицвілих ділянках кори за температури вище 10°С утворюються плодові тіла гриба - численні чорні крапки - пікніди. Якщо міцелій глибоко вростає в деревину, то утворюються прогнилі ділянки, які спочатку послаблюють ріст, а пізніше викликають відмирання цілих рукавів. Перші ознаки захворювання на зелених органах виноградного куща з'являються в червні, насамперед, на однорічних пагонах у вигляді чорно-бурих, круглих або овальних точок. У міру росту пагонів більшість точок збільшується, вони часто зливаються у витягнуті поздовжні плями, тканини лози розтріскуються, стають світло-коричневими.
Темніші краї розриву пробковіють і надають ураженим місцям струповидного зовнішнього вигляду. Часто заражаються також листя, рідше - вусики і гребені грон винограду. Навіть ковпачки квіток іноді бувають вкриті чорними плямами. На уражених листових пластинках з'являються овальні та незграбно окреслені некрози - здебільшого поблизу потужнішої жилки, що суцільно забарвлена в чорний колір. Некрози листя оточені світлою облямівкою з ущільненої тканини. Унаслідок натягу тканини відбувається розрив листкової пластинки. Сильно уражене листя передчасно жовтіє. Іноді уражаються дозрілі ягоди, які стають темно-фіолетовими.
Збудник вражає всі зелені органи куща через ранки та продихи і живе паразитично, головним чином у самих верхніх шарах клітин.
Навесні за температури вище 8°С і наявності водної плівки з пікнід виходять спори. У дощ або за сильної роси маси спор розпливаються і поширюються частково з краплями води, а після висихання - також вітром, комахами та кліщами. Якщо спори потрапляють на зелені частини куща, вони проростають уже за температури від 15 до 35°С (оптим. - 23°С) і відносної вологості повітря не нижче 85%.
Виноградні рослини часто заражаються чорною плямистістю через рани, які наносять під час обламування пагонів, а також за інших механічних пошкоджень.
Методи боротьби. Досить важко вести боротьбу проти міцелію гриба, що проникає глибоко в тканини деревини і швидко зростає під захистом тканин господаря. Спори гриба захищені від фунгіцидів товстим шаром клітин. Хімічна боротьба із застосуванням відомих нині діючих речовин проти міцелію гриба не дає результатів. Тому вона має бути спрямована проти плодових тіл гриба і, особливо, проти спор, що поширюються. За сильного ураження, восени після опадання листя або після обрізки (зимова обробка) виноградні кущі слід обприскувати контактними препаратами міді. Всихаючі рукави підлягають вирізанню. При викорінювальному обприскуванні потрібно домагатися ретельного обмивання кущів. Навесні фунгіциди застосовують у період появи 2-3-х листків. Подальші обприскування проти чорної плямистості для захисту молодого приросту збігаються з обробками насаджень проти мілдью та оїдіуму. Виходячи з того, що чорна плямистість є хронічним захворюванням винограду, за короткий термін її неможливо повністю ліквідувати навіть за багаторазового ретельного зимового та весняного обробітку.
Препарати: Антракол, Бордоська суміш, Купроксат, Ридоміл, Стробі, Танос, Хорус, Хлорокис міді.
Крім розвитку хвороб кущі та врожай винограду перебувають під постійною загрозою пошкодження безліччю шкідників. Це філоксера, кліщі, листовійки.
Філоксера - найнебезпечніший шкідник винограду. Живе тільки на виноградній рослині. Батьківщина філоксери - Північна Америка, звідки її було завезено до Європи. Виноградна філоксера - попелиця зеленувато-жовтого кольору, ледь видима неозброєним оком. Відомі дві основні форми філоксери: коренева і листова.
Ураження кореневою формою філоксери відбувається таким чином. Личинка проколює хоботком тканину кореня або штамба. У місце уколу зі слиною виділяються ферменти, що сприяють перетворенню білків, жирів і вуглеводів клітини на форму, найбільш доступну філоксері. Таким чином руйнується велика кількість клітин, що входять до складу тканин.
Філоксера неоднаково розвивається на різних ґрунтах. Існують ґрунти, сприятливі для її життєдіяльності. До них належать родючі легкі структурні легкі чорноземні, шиферні та кам'янисті ґрунти. Менш сприятливі для філоксери важкі, безструктурні, запливаючі ґрунти - глинисті, солонцюваті, лесові, мулисті. Але є ґрунти, в яких філоксера розвиватися не може,- це піски. На них можна вирощувати всі європейські сорти на власному корінні, незважаючи на те, що ділянка може бути розташована в зоні поширення філоксери.
Методи боротьби. Радикальний метод боротьби з філоксерою полягає в тому, що в разі виявлення її на винограднику повністю викорчовують усі кущі в осередку та в оточуючій його карантинній зоні.
Хімічним способом боротьби з кореневою філоксерою є фумігація ґрунту спеціальними препаратами (фумігантами). В даний час цей спосіб не застосовується.
Проти листової форми філоксери застосовують Вертимек, Актелік, Золон, Конфідор та інші інсектициди.
Найефективнішим і найбільш поширеним способом захисту від філоксери є вирощування винограду на філоксеростійких підщепах.
Звичайний павутинний кліщ - багатоїдний шкідник. Живе більш ніж на 200 видах рослин, зокрема й на винограді. Свою назву отримав від того, що місце проживання завжди обплітає павутиною. Оселяється на нижньому боці листків і живиться вмістом клітин. Листя, пошкоджене павутинним кліщем, жовтіє, а в забарвлених сортів червоніє - спочатку вздовж основних жилок, а потім по всій поверхні. Надалі листя буріє, засихає й опадає.
Ці пошкодження призводять до зниження цукристості та підвищення кислотності. Зменшується приріст і погіршується визрівання пагонів.
Протягом літа павутинний кліщ може давати до 12 поколінь.
Виноградний зудень (фітоптус).
Дуже часто зустрічається на винограднику, але не всі сорти пошкоджує однаковою мірою. Живе, як правило, на листках, значно рідше - на суцвіттях. У місцях проживання сверблячки на верхньому боці листків утворюються горбки (на відміну від листової форми філоксери, що утворює галли на нижньому боці листка). Кожному горбку відповідає блюдцеподібна западинка на нижньому боці листка, густо вкрита волосками. Спочатку волоски розбвато-білі, а потім стають коричнюватими або червонуватими. Унаслідок пошкоджень порушується фотосинтез листя. Якщо свербіж вражає суцвіття, пелюстки стають щільними, червоніють і обсипаються. Найчастіше це буває на гібридах - прямих виробниках. На гронах особливих змін не спричиняє.
Зимує зудень під лусочками бруньок, біля основи пагонів, у тріщинах кори. Навесні переходить на бруньки і присмоктується до них. Після розвитку останніх оселяється на нижньому боці листків. Протягом року дає кілька генерацій.
Методи боротьби. Для захисту виноградників від кліщів використовують: Вертимек, Неорон, Омайт, Санмайт, Актелік, Талстар, препарати сірки. Практика показує, що порогова чисельність кліщів настає в другій половині травня, тобто в період відродження гусениць першого покоління гронової листовійки. У зв'язку з цим доцільно проводити обробку проти кліщів і листокруток одночасно, використовуючи інсектоакарициди.
Листовертки.
В Україні трапляються три види листокруток - двольотна, гронова та виноградна.
Двольотна листовійка. Гусениці цього шкідника пошкоджують суцвіття, молоду зав'язь і ягоди винограду. Можуть харчуватися також бирючиною, крушиною, смородиною чорною і бересклетом. Одна гусінь першого покоління знищує близько 30-50 бутонів, а другого - до 20 ягід. На пошкоджених квітках, бутонах, зав'язях і гронах розвиваються різні мікроорганізми, що викликають загнивання спочатку окремих ягід, а потім цілих грон.
Дворічна листовійка являє собою невеликого метелика (розмах крил 14-16 мм) сірувато-жовтого кольору з чорною поперечною смугою у вигляді трикутника на передніх крилах. Гусінь бурувато-червоного кольору, завдовжки до 1,5 см. Лялечка жовто-коричнева, завдовжки 0,5-0,7 см, з чотирма парами гачків на задньому кінці.
Гронова листовійка. Гусениці цього шкідника завдають великої шкоди суцвіттям, зав'язям і ягодам винограду.
Метелики коричневого кольору, з красивим малюнком із синюватих і буруватих плям і смуг на передніх крилах, розмах крил 12-14 мм. Довжина тіла гусениць 10-13 мм, колір їх зелений або сіро-зелений. Лялечка завдовжки 5-6 мм, від брудно-зеленого до темно-коричневого кольору.
Виноградна листовійка. Гусениці її навесні вигризають набряклі бруньки, скручують і об'їдають молоде листя. Дуже часто вони пошкоджують суцвіття і зав'язь винограду. Метелики середнього розміру. Передні крила світло-жовтого забарвлення з трьома світло-коричневими смугами, добре виражені у самців. Друга пара крил (задня) сіра. Гусінь бруднувато-сірого або зеленуватого кольору, з двома парами світлих горбків зі щетинками на кінцях.
Методи боротьби. Після відкривання кущів винограду штамб і рукави необхідно очищати від старої кори. Зняту кору, а разом з нею і зимуючих лялечок шкідника слід спалювати. Однак основним засобом боротьби з гусеницями листовійок є хімічний метод.
Обробку проводять у такі строки: проти двольотної листокрутки два обприскування через 12-15 днів після початку льоту метеликів першого і другого покоління, третє - через 10-12 днів після другої обробки; проти гронової листокрутки перший раз через 12-15 днів після початку льоту метеликів першого покоління, другий - через десять днів після першого (зазвичай напередодні цвітіння винограду), третій - через 12-15 днів після початку льоту метеликів другого покоління; проти виноградної листокрутки перший раз під час набрякання бруньок, другий - після їхнього розпускання.
Для захисту застосовують: Бі-58, Золон, Талстар, Ф'юрі.
Це важливо. Під час обприскування виноградника від хвороб до робочого розчину можна додавати і препарати від шкідників, змішуючи їх в одній ємкості.
Обов'язково використовуйте засоби індивідуального захисту і дотримуйтесь термінів виходу на ділянку після обробок пестицидами.